ЗАЯВА КОАЛІЦІЇ З ПРОТИДІЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЩОДО ПЕРЕСЛІДУВАНЬ ТА ДИСКРИМІНАЦІЇ КРИМСЬКИХ ТАТАР НА ПІВОСТРОВІ

Від. 07 вересня 2015 року

З початку окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та подальшої анексії півострову, одна з найбільших етнічних груп Криму - кримські татари - зазнає дискримінації та переслідувань з боку окупаційної самопроголошеної влади. Окремою проблемою є дискримінація і обмеження кримських татар у використанні кримськотатарської мови, що набувають все більшого розмаху.

Тортури та вбивство кримського татарина Решата Аметова, котрий відкрито виступав проти російської влади в Криму на початку весни 2014 року, викрадення кримських татар, зокрема, учасників або членів сімей учасників національного руху, заборона проведення мирних зібрань кримським татарам, обшуки в мусульманських центрах, мечетях, дитячих навчальних закладах та у приватних помешканнях представників кримськотатарського народу, заборона ісламської літератури, кримінальне переслідування кримських татар за мітинг проти від’єднання Криму, який відбувся 26-го лютого 2014-го р. - до т.з. “референдуму”, заборона діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, заборона на в’їзд голові Меджлісу Рефату Чубарову та лідеру кримськотатарського руху Мустафі Джемілєву та переслідування кримських татар, які висловили свій протест проти цього (“справа 3-го травня”) - є фактами, що підтверджують дискримінацію та переслідування представників кримськотатарського народу.

18 серпня 2015 року одна із трьох співробітниць (кримських татар), які працюють в перукарні в м. Сімферополь, вул. Київська 60, отримала усну догану за те, що розмовляє кримськотатарською на робочому місці.  19 серпня 2015 року іншого співробітника Рустема Сеітова власниця закладу Наталія Радостіна викликала на розмову, під час якої сварила за використання кримськотатарської мови на робочому місці, вимагала від Сеітова розмовляти на роботі російською (“зрозумілою”) мовою. Відповідні незаконні вимоги було обґрунтовано нею тим, що вона не розуміє кримськотатарську, і відтак не може бути впевненою, що розмова кримськотатарською не ображає її. Наталією Радостіною також було заборонено виконувати на роботі намаз (Рустем Сеітов є мусульманином) - попри те, що на момент влаштування на роботу Сеітов попереджав, що він мусульманин, а з керівником перукарні було досягнуто домовленість про виконання намазу в підсобному приміщенні. Рустем зазначив, що працює в цій перукарні вже шість років, і ніколи раніше не було проблемою розмовляти кримськотатарською чи виконувати намаз.

Після інциденту Рустем Сеітов звернувся до Кримської контактної правозахисної групи з прав людини, де йому було надано юридичну допомогу.

Особливе занепокоєння викликає позиція т.з. омбудсмена Криму - Людмили Лубіної, яка, формально визнавши порушення, наголосила на тому, що “ситуація не однозначна і потрібно ще з’ясувати, чи не використовував співробітник факт незнання власниці кримськотатарської щоб її образити”. Чим фактично надала карт-бланш для подальшого утиску кримських татар, які “розмовляють незрозумілою мовою” і “можливо ображають оточуючих”, на порушення права приватності, на з’ясування “доброзичливцями”, наприклад в громадських місцях - про що ж саме кримські татари говорять “своєю незрозумілою” мовою, чи, бодай, кого не ображають.

Також наявна загрозлива інформація від батьків щодо заборони дітям-кримським татарам розмовляти на уроках кримськотатарською, про скорочення обсягу годин кримськотатарської мови і виведення її за межі шкільної програми, відмову у навчанні кримськотатарською мовою, про відсутність підручників кримськотатарської (українські підручники було вилучено в минулому році, а російські досі відсутні), про заборону вивчення кримськотатарської мови дітям, яких адміністрація школи не вважає кримськими татарами.

Зважаючи на обставини, що склалися Коаліція з протидії дискримінації вимагає припинити дискримінацію по відношенню до представників кримськотатарського народу в Криму.

Наголошуємо на необхідності дотримуватися фундаментальних прав людини самопроголошеною владою Криму, як загально визнаних людських цінностей, притаманних кожному цивілізованому суспільству, зокрема - свободи думки, совісті, релігії та свободи від дискримінації.

Також ми очікуємо від української влади негайного вжиття всіх можливих заходів по захисту свободи мешканців Криму від дискримінації. Зокрема, прокуратуру Автономної Республіки Крим просимо дати належну юридичну оцінку описаного інциденту, Урядового уповноваженого з питань Криму просимо актуалізувати зазначене питання на рівні міжнародних організацій. Міністерство закордонних справ України просимо висловити ноту протесту Російській Федерації.

Нагадуємо, що Європейська конвенція з прав людини та основоположних свобод забезпечує здійснення і користування своїми правами без дискримінації за ознаками, зокрема, мови, релігії, походження (ст. 14 основної частини Конвенції, ст. 1 12-го протоколу Конвенції). Стаття 13 Декларації ООН про права корінних народів встановлює право використання і розвитку корінними народами своєї мови, традицій, творчості, філософії, тощо.

ДЛЯ ДОВІДКИ:

Коаліція з протидії дискримінації в Україні (КПД) є всеукраїнською недержавною громадською правозахисною ініціативою. Вона заснована шляхом підписання українськими неурядовими організаціями спеціального Меморандуму 5 квітня 2011 року, який станом на сьогодні підтриманий представниками більш ніж 50 організацій громадянського суспільства.

Діяльність Коаліції спрямовано на реальне забезпечення в Україні принципу громадянської рівності для всіх людей, незалежно від певних соціальних чи індивідуальних ознак, які визнані в міжнародному, європейському та національному праві такими, що потребують захисту від дискримінації; розвиток, розширення та вдосконалення прав і свобод людини в Україні; протидію спробам необґрунтовано та несправедливо обмежити права певних категорій громадян; викорінення такого явища, як дискримінація, із суспільного життя.

Співголови Координаційної ради Коаліції

Назарій БОЯРСЬКИЙ Ÿ Святослав ШЕРЕМЕТ Ÿ Марія ЯСЕНОВСЬКА

ЗВЕРНЕННЯ КОАЛІЦІЇ З ПРОТИДІЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ В УКРАЇНІ З НАГОДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ЗЛОЧИНІВ НА ҐРУНТІ НЕНАВИСТІ

Сьогодні, 22 липня, в Європейський день пам’яті жертв злочинів на ґрунті ненависті (ворожнечі)[1] Коаліція з протидії дискримінації виражає солідарність із тими, хто постраждав від нападів через ненависть, а також близькими людьми тих, чиє життя забрали упередження та ксенофобія.

В Конституції України зазначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави відповідно до принципу рівності прав і свобод, а також гідності кожної людини. Злочини на ґрунті ненависті можна трактувати як екстремальну форму дискримінації, яка виходить за рамки обмеження та нерівного ставлення, та порушує активно обмежуючи права, фізичну недоторканність та, зрештою, ідентичність жертви. Таким чином, захист особи від посягань на життя та відповідне розслідування справ, а також встановлення законодавчих гарантій захисту та забезпечення прав постраждалих від злочинів на ґрунті ненависті, є обов’язком держави.

Злочини на ґрунті ненависті ще називають “злочинами з посланням” (message crimes), де послання - сигнал про небезпеку та майбутні ризики, оскільки вибір злочинця ґрунтується суто на приналежності до групи, незважаючи на особисті характеристики, або ж навіть помилкове сприйняття як такого/такої. Зважаючи на це, на злочини “з посланням” варто відповідати ефективним розслідуванням та належною увагою з боку держави, які нестимуть в собі послання іншого характеру - беззаперечну повагу до життя та недоторканості кожної людини як найвищої цінності.

Разом із вшануванням пам’яті, Коаліція закликає згадати про необхідність попередження таких злочинів з огляду на наслідки, які вони мають як для окремих груп, так і для суспільства в цілому. Одним із найголовніших засобів попередження злочинів на ґрунті ненависті є створення належних умов для розслідування таких справ та забезпечення обов’язкової та невідворотної відповідальності винних. Тим не менш,  розслідування таких нападів в Україні свідчить про необхідність перегляду підходів та практик у цій сфері, адже як постраждалі, так і всі, хто може стати мішеннюзлочинців, не отримують належного  захисту з боку держави.

Лише два місяці тому, було здійснено напад на Марш Рівності в Києві[2], під час якого постраждали щонайменше 10 учасників та 5 правоохоронців, один з яких знаходився у важкому стані. Очевидно, що обставини справи вказують на те, що нападники обрали Марш як ціль нападу саме через проголошену учасниками підтримку рівності незалежно від сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, а відтак такий напад є злочином на ґрунті ненависті.

Розслідування злочину під час Маршу Рівності є показовим з точки зору ставлення до цієї категорії злочинів в Україні, адже правоохоронці кваліфікують його як “хуліганку” (ст. 296 Кримінального кодексу України), що є стандартним підходом до кваліфікації в таких випадках, незалежно від приналежності або асоціації постраждалих із різними групами, в т.ч. за етнічним походженням, релігійними переконаннями тощо.

Тому питання створення ефективної системи захисту прав постраждалих полягає як в ефективному розслідуванні, так і в зміні кримінального законодавства. Так, статті 67 (обставини, які обтяжують покарання), 115, 121, 126, 127, 129, 300 включають поняття расової, національної чи релігійної ворожнечі, але обмежуються цими трьома категоріями при визначенні можливих мотивів. Як вже неодноразово наголошувала Коаліція, потрібно розширення переліку ознак в Кримінальному Кодексі України, задля включення в нього інших ніж вже загадані, категорій/груп осіб, адже право розвивається разом із країною, і наразі визнання СОГІ[3] як захищеної ознаки варте не лише із принципів рівності в абстрактному вимірі, але й абсолютно практичної точки зору - закріплення такої кваліфікації стане сигналом про недопустимість гомофобного насильства.

Потрібне проведення навчання правоохоронних органів з ефективного та належного розслідування злочинів на ґрунті ненависті та постійний контроль за розслідуванням, Також важливою є робота з жертвами, адже про дуже багато таких злочинів взагалі не повідомляється до правоохоронних органів саме через недоліки системи та брак довіри.

Довідково:

Коаліція з протидії дискримінації в Україні — це об’єднання більш ніж 50 організацій громадянського суспільства та незалежних експертів, яке солідарно працює в інтересах дискримінованих в Україні груп для досягнення дійсної рівності.

Коаліція з протидії дискримінації в Україні була заснована 5 квітня 2011 року як всеукраїнська недержавна громадська правозахисна ініціатива шляхом підписання українськими неурядовими організаціями спеціального Меморандуму. 15 липня 2012 року прийнято рішення про перетворення Коаліції на спілку, що об’єднує неурядові організації та індивідуальних експертів, згуртованих довкола цінностей прав людини та які беруть участь у справі подолання дискримінації в Україні.

Завантажити звернення



[1] Злочини на ґрунті ненависті можуть бути визначені як: а) будь-який злочин, зокрема проти життя, здоров'я або приватної власності, об’єкт якого був обраний через дійсний або уявний зв'язок потерпілого з групою, що характеризується спільними ознаками ідентичності, такими як існуюча або уявна раса, національне або етнічне походження, мова, колір шкіри, релігія, стать, вік, психічні або фізичні особливості, сексуальна орієнтація або будь-який інший аналогічний фактор (БДІПЛ ОБСЄ)

[3] СОГІ - абревіатура, яка означає сексуальну орієнтацію та ґендерну ідентичність. 

Звернення до членів робочої групи з питань прав людини, яка працює над Розділом ІІ проекту Конституції України

Шановні члени робочої групи,

Зважаючи на близьке завершення процесу роботи над проектом нової редакції Конституції України, а саме роботи над другим розділом та на той факт, що деякі важливі моменти (формулювання певних статей майбутньої Конституції) були змінені та звужені в процесі роботи, Коаліція з протидії дискримінації в Україні вважає за необхідне звернути Вашу увагу на наступне:

В статті 42 запропонованої редакції Конституції про заборону дискримінації експліцитно згадано наступні ознаки:

статі, раси, кольору шкіри, етнічного або соціального походження, генетичних характеристик, мови, релігії або переконань, політичних та інших поглядів, належності до корінних народів та національних меншин, майнового стану, походження, обмеженої працездатності, віку або за іншою ознакою.

Ми безперечно вітаємо збереження відкритого переліку ознак (фраза «або за іншою ознакою») та додавання таких ознак як “генетичні характеристики” та “належність до корінних народів”, що свідчить про врахування тенденцій розвитку антидискримінаційного права в світі та їх відображення в проекті української Конституції.

Однак вважаємо за потрібне звернути увагу членів робочої групи на невідповідність цього переліку (принаймні в деяких формулюваннях) тому переліку ознак який міститься в Законі України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” (перелік запропонований авторами вужчий), не коректно підібрані формулювання для визначення певних ознак, що може призвести до ускладнень в трактуванні Конституції пізніше, та на не врахуванні кількох важливих ознак, які мають бути експліцитно вказані в Конституції, якщо Україна йде шляхом розвитку визнання важливості дотримання та захисту прав людини.

Тому ми пропонуємо перелік ознак в статті 42 викласти в такій редакції:

раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, стану здоров’я, генетичних характерстик, етнічного та соціального походження, належності до національних меншин чи корінних народів, членства у профпілках, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, мовними або іншими ознаками

Важливим є не тільки коректне відображення ознак задля уникнення неоднозначного трактування у майбутньому, як от вказування ознаки “інвалідність” замість “обмеженої працездатності”. Так і додавання нових ознак, як “стан здовров’я”, “членство у профспілках”, “сексуальна орієнтація”, “ґендерна ідентичність” та “громадянство”. Такий підхід буде відповідати напрямку розвитку європейського антидискримінаційного права[1], що повинно слугувати орієнтиром для України. 

Але не за кожною ознакою, яка може бути притаманна особі протягом короткого чи довшого проміжку часу, антидискримінаційне законодавство забороняє проводити розрізнення. Для визначення тих інших ознак, за якими забороняється дискримінація, можна користатися загальним правилом, сформульованим на підставі практики Європейського суду з прав людини[2] - інші ознаки повинні відображати певну “персональну” характеристику (статус), за якою можна відрізнити осіб або групи осіб, та бути достатньо подібними до ознак, які зазначені у відповідних нормах антидискримінаційного законодавства, зокрема бути невід’ємними, вродженими, незалежними від особи та майже або повністю незмінними характеристиками (наприклад, колір шкіри, стать, сексуальна орієнтація) або відноситися до визначального для особистої або групової ідентичності вибору (наприклад, релігійні або інші переконання, національна приналежність).

Тому ми вважаємо за необхідне звернути увагу членів робочої групи на ще одину фразу з запропонованої редакції статті 42, а саме:

“Користування правами та свободами, визнаними в цій Конституції та законами України, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою …”

В світлі вищезазначеного, на нашу думку з редакції слід прибрати слова “за будь-якою”  та викласти цю фразу в такій редакції:

Користування правами та свободами, визнаними в цій Конституції та законами України, має бути забезпечене без дискримінації за ознаками …”

Звичайно зберігаючи в кінці фразу “та іншими ознаками”. Це дозволить уникнути майбутніх ускладнень при трактуванні значення “будь-яка ознака” та ситуацій, коли антидискримінаційне законодавство буде використовуватися не за призначенням.

З повагою та надією на розуміння,

Марія Ясеновська

Голова Координаційної Ради

Коаліції з протидії дискримінації в Україні

13 липня 2015 р.

Для довідки:

Коаліція з протидії дискримінації в Україні — це об’єднання організацій громадянського суспільства та незалежних експертів, яке солідарно працює в інтересах дискримінованих в Україні груп для досягнення дійсної рівності.

Коаліція з протидії дискримінації в Україні була заснована 5 квітня 2011 року як всеукраїнська недержавна громадська правозахисна ініціатива шляхом підписання українськими неурядовими організаціями спеціального Меморандуму. 15 липня 2012 року прийнято рішення про перетворення Коаліції на спілку, що об’єднує неурядові організації та індивідуальних експертів, згуртованих довкола цінностей прав людини та які беруть участь у справі подолання дискримінації в Україні.



[1] Обґрунтування включення “сексуальної орієнтації” до захисту в рамках антидискримінаційного права, див., наприклад, в рішенні ЄСПЛ у справах “Бончковський та інші проти Польщі” (Bączkowski and Others v. Poland) від 03.05.2007 № 1543/06 та “Салгейру да Сілва Мута проти Португалії” (Salgueiro da Silva Mouta v. Portugal) від 21.12.1999 № 33290/96; ознака “ґендерна ідентичність” у справі “Крістін Гудвін проти Сполученого Королівства” (Christine Goodwin v. the United Kingdom) від 11.07.2002 № 28957/95; ознаки “стан здоров’я” у справі “Крістін Гудвін проти Сполученого Королівства” (Christine Goodwin v. the United Kingdom) від 11.07.2002 № 28957/95, тощо.

[2] Напр., рішення Європейського суду з прав людини по справі по справах “Кьєльдсен, Буск Мадсен і Педерсен проти Данії” (Kjelden, Busk Madsen and Pedersen v. Danmark) від 07.12.1976 №№ 5095/71, 5920/72, 5926/72, “Карсон та інші проти Сполученого Королівства” (Carson and Others v. UK) від 16.03.2010 № 42184/05, “Петерка проти Чеської Республіки” (Peterka v. Czech Republic) від 20.09.2011 № 21990 та ін.

ЗВЕРНЕННЯ КОАЛІЦІЇ З ПРОТИДІЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ В УКРАЇНІ ЩОДО ДИСКРИМІНАЦІЙНИХ ПРОЯВІВ У КРИМУ З БОКУ РОСІЙСЬКИХ ОКУПАНТІВ

Минуло фактично півроку з моменту анексії Криму з боку Росії. За цей час в анексованому Криму спостерігається постійне зростання систематичних порушень прав людини, зокрема, свободи слова, права на особисту недоторканність, свободи асоціацій; фіксуються випадки зникнення людей, числені обшуки. До того ж є всі підстави вважати, що ці порушення прав людини відбуваються, в тому числі, через дискримінацію певних груп.

Фіксуються випадки дискримінації за етнічним походження та мовою. Сьогодні в Криму фактично не залишилось україномовних друкованих ЗМІ, офіційних версій регіональних та комунальних ЗМІ українською мовою. На кримському телебаченні залишили єдину українську програму з чотирьох, що існували раніше. Відбувається блокування україномовних інтернет-сайтів для мешканців Криму. З моменту анексії півострову ситуація кардинально змінилась – наразі, фактично в єдиній українській школі-гімназії в Сімферополі зберігається тільки одна паралель для навчання українською (1 вересня тут почали свою роботу 9 класів з українською мовою навчання та 31 російськомовний клас). Закриваються українські школи в Щолкіно та Керчі. Тобто, сьогодні українськими в Криму залишаються лише 4 школи, але їх україномовне майбутнє сумнівне. У Севастополі було закрито відділення всеукраїнської організації "Просвіта" ім. Т. Шевченка. У вересні 2014 року в Таврійському національному університеті ім. Вернадського в Сімферополі ліквідували факультет української філології; більшість викладачів факультету скоротили.

Детальніше...

Лист начальнику управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві щодо сексизму

Начальнику  управління

полковнику міліції

Макаренку Миколі Миколайовичу

ГО «Інсайт», член Коаліції з протидії дискримінації в Україні.

Шевченко Олени Олегівни

Шановний  Миколо Миколайовичу!

24 липня 2014 року на офіційному сайті Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві у розділі «Головна: поради водіям: жінка за кермом» було опубліковано інформаційний  матеріал для жінок, які керують автомобілем, або хочуть навчитися керувати автомобілем, який є сексистським та дискримінаційним за своїми формою та змістом. Цей матеріал не тільки дискримінують жінок, але й потурає розповсюдженню стереотипів та формуванню дискримінаційного ставлення щодо жінок на дорозі/за кермом.

 Ми припускаємо, що після чисельних коментарів, щодо образливості та/або непрофесійності цього матеріалу, його було знято з офіційного сайту Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, без будь-якого пояснення або вибачень. Вважаємо недостатнім лише видалення матеріалу без вжиття необхідних «позитивних дій», з метою спростування трансльованих у суспільство дискримінаційних упереджень, що можуть призвести до нерівного ставлення до жінок, та, як наслідок, їх обмеженого доступу до сфери керування транспортними засобами.

Коаліція з протидії дискримінації в Україні  звертається до Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві з вимогами принести офіційні вибачення з приводу опублікування цього матеріалу, та опублікування ґрунтовного пояснення щодо неприпустимості вживання дискримінаційної лексики щодо жінок, трансляції гендерних стереотипів та приниження честі та гідності особи у зв’язку з її біологічною статтю.

Нагадаємо, що в Україні рівність жінок та чоловіків закріплено в Конституції України, Законі України ««Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та Законі України «Щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні». Так, зокрема, державна політика    щодо   забезпечення   рівних   прав   та можливостей жінок і чоловіків має бути спрямована на:

- утвердження ґендерної рівності;

- недопущення дискримінації за ознакою статі;

- застосування позитивних дій;

- забезпечення рівної участі  жінок  і  чоловіків  у  прийнятті суспільно важливих рішень;

- забезпечення рівних   можливостей  жінкам  і  чоловікам  щодо поєднання професійних та сімейних обов'язків;

- виховання і   пропаганду  серед  населення  України  культури ґендерної рівності,  поширення  просвітницької  діяльності  у  цій сфері;

- захист суспільства    від    інформації,    спрямованої    на дискримінацію за ознакою статі.

У інформаційному матеріалі, що був опублікований на вашому сайті містяться недостовірні та не підтвердженні відомості та припущення, що ґрунтуються на гендерних стереотипах, образливі припущення сексистського характеру та інші відомості, що не відповідають дійсності.

Публікація подібного матеріалу лише утверджує поширенні у суспільстві стереотипи, щодо «неповноцінності» жінок, неспроможність жінок опановувати «чоловічі» професії та нездатності контролювати себе. Державні органи не можуть дозволяти собі бути трансляторами подібних упереджень, адже мають розуміти, що саме такі матеріали та ставлення формують суспільну думку та сприяють дискримінації в Україні.

Нагадаємо, що метою Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»  є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків   у   всіх  сферах  життєдіяльності  суспільства  шляхом правового  забезпечення  рівних  прав  та  можливостей   жінок   і чоловіків,   ліквідації   дискримінації   за   ознакою   статі  та застосування  спеціальних  тимчасових  заходів,   спрямованих   на усунення   дисбалансу   між   можливостями   жінок   і   чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією (254к/96-ВР) і законами України. Крім того, нагадаємо, що згідно ЗУ "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" державні органи та їх структурні підрозділи у своїй роботі повинні керуватися принципом недискримінації та рівності, в тому числі при написанні "освітніх матеріалів" для широкої публіки.

Дискримінація за ознакою статі -  дії  чи  бездіяльність,  що виражають  будь-яке  розрізнення,  виняток або привілеї за ознакою статі,  якщо  вони  спрямовані  на  обмеження  або  унеможливлюють визнання,  користування  чи  здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків.

Саме тому, ми звертаємося з вимогами:

- принести офіційні вибачення з приводу публікації дискримінаційного щодо жінок матеріалу;

- опублікувати інформаційний матеріал щодо недопущення дискримінації та сексизму по відношенню до жінок;

- провести тренінги для керівництва та особового складу ГУ МВС України, щодо гендерної рівності та недискримінації, в чому готові надати Вам всіляку допомогу, а саме: тренерів та необхідні інформаційні матеріали.

Додатки:

1) скріншот сторінки;

2) Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;

3) Закон України «Щодо запобігання та протидії дискримінації» .

05.08.14                                                               Коаліція з протидії дискримінації в Україні

                                                                   Голова ГО «Інсайт», Шевченко Олена Олегівна