Справи КПД

  • Перегляди: 3165

 

СПРАВИ, ПІДТРИМАНІ В РАМКАХ РОБОТИ ФОНДУ СТРАТЕГІЧНИХ СПРАВ КОАЛІЦІЇ З ПРОТИДІЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ

 

 

2012 рік

1. Дискримінація за етнічним походженням та злочин на ґрунті ненависті. Справа “Сафаров проти колишнього начальника Могилів-Подільського міськрайвідділу УМВС України у Вінницькій області Василя Петровича Шрамка”.

 26 березня 2011 року в Могилів-Подільському Вінницької області місцевий начальник міліції Василь Шрамко зупинив авто громадянина України, азербайджанця за походженням Фірдоусі Сафарова. Через цю вимушену зупинку й розпочалася суперечка, яка завершилась побиттям Сафарова – на очах його дружини Олени та дочки. Міліціонер не стримував себе й всіляко ображав азербайджанця, називаючи його «чорним», «чуркою». Потім Сафарова арештували через те, що він нібито скоїв адміністративне правопорушення, й доправили до відділку. У місцевому відділку міліції азербайджанця продовжували бити резиновими кийками та ображати. Пізніше, залякуючи тим, що підкинуть наркотики, Сафарова змусили підписати документ, що він таки скоїв адміністративне правопорушення.

Майже одразу, як Фірдоусі відпустили, він був госпіталізований у травматологічне відділення місцевої лікарні. Лікарі діагностували черепно-мозкову травму, побої, гематоми й інші тілесні ушкодження середнього ступеня складності. Сафаров та його дружина звернулися в прокуратуру. Окрім скарги про побиття і фальсифікацію матеріалів адміністративної справи, подружжя заявляло, що єдиним мотивом злочину є дискримінація. Однак міліція здійснила перевірку й не знайшла в діях співробітників жодних незаконних дій. Більше того, сказали, що це Сафаров атакував міліціонера Шрамка й побив його, за що підполковника треба… нагородити.

Справа про адміністративне правопорушення Сафарова слухалася в Могилів-Подільському районному суді, й завершилася повним виправданням Сафарова. Прокуратура ще двічі відмовляла в порушенні кримінальної справи стосовно скарг на співробітників міліції. Зрештою в 2012 році прокуратура Вінницької області порушила стосовно Шрамка кримінальну справу за статтею 365 ч.2 КК України (перевищення влади або службових повноважень). Після завершення слідчих дій, Апеляційний суд Вінницької області передав справу Мурованокуриловецькому районному суду. Через п’ять місяців розгляду справи суд постановив визнати Василя Шрамка винним у перевищенні службових повноважень. При дискримінацію – ні слова. Шрамко отримав покарання 5 років умовно, з позбавленням права обіймати атестовані посади у правоохоронних органах та органах державної влади строком на 2 роки та позбавленням... звання «підполковника міліції».

Справа про адміністративне правопорушення Сафарова слухалася в Могилів-Подільському районному суді, й завершилася повним виправданням Сафарова.

Прокуратура ще двічі відмовляла в порушенні кримінальної справи стосовно скарг на співробітників міліції. Зрештою в 2012 році прокуратура Вінницької області порушила стосовно Шрамка кримінальну справу за статтею 365 ч.2 КК України (перевищення влади або службових повноважень). Після завершення слідчих дій, Апеляційний суд Вінницької області передав справу Мурованокуриловецькому районному суду. Через п’ять місяців розгляду справи суд постановив визнати Василя Шрамка винним у перевищенні службових повноважень. Про дискримінацію – ні слова. Шрамко отримав покарання 5 років умовно, з позбавленням права обіймати атестовані посади у правоохоронних органах та органах державної влади строком на 2 роки та позбавленням звання «підполковника міліції». Під час слідства адвокат Наталія Гурковська просила кваліфікувати дії Шрамка також і за статтею 161 Кримінального кодексу України (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань). Однак слідчий виніс постанову про відмову в порушенні цієї статті, згодом і суддя залишив це клопотання без уваги.

 

2. Дискримінації за станом здоров’я при вирішенні питання опіки над дитиною. Справа жінки, що живе з ВІЛ, проти України.

Заявниця була позбавлена опіки над своєю дитиною після того як в судовому засіданні під час слухання питання про опіку її колишній чоловік розкрив факт її ВІЛ-позитивного статусу. При винесенні рішення віддати сина заявниці під опіку її колишнього чоловіка, суд не взяв до уваги жоден із аргументів заявниці (щодо її працевлаштування, доходів, місця проживання, кращих інтересів дитини, неможливості батька проживати разом із дитиною, відсутність у нього стабільного доходу, тощо), базуючи своє рішення виключно на факті того, що ВІЛ-позитивна мати може становити небезпеку для дитини.

Справа пройшла національні судові інстанції та наразі подано скаргу до Європейського Суду з прав людини.

 

 3. Гендерна дискримінація при визначенні місця проживання дітей. Справа громадянки України та її малолітніх доньок проти України та Йорданії.

 Заявниця – громадянка України, проживала в Йорданії, була одружена з громадянином Йорданії, мала з ним двох малолітніх доньок. Пізніше подружжя розлучилося. Заявниця страждала від домашнього насильства як з боку свого колишнього чоловіка, так і його родичів. У зв’язку із чим перебувала у притулку, проти її чоловіка було порушено кілька судових справ. Врешті решт, після років знущань заявниця змушена була втекти до України, адже отримати захист від насильства в Йорданії їй не вдалось. Однак, вона змушена була залишити в країні свою молодшу доньку, оскільки колишній чоловік не надав дозволу на її вивіз до України. Після повернення в Україну заявниця подала позов до суду про визначення місця проживання обох її доньок із нею. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 9 серпня 2011 р. було визнано проживання обох дівчат із матір’ю. Рішенням Шаріатського суду Йорданії старша донька має проживати із батьком, а молодша донька із матір’ю.

 Між Україною та Йорданію немає договорів про виконання судових рішень. Виходячи з того, що Йорданія не ратифікувала відповідні міжнародні договори, ефективним способом захисту заявниці було обрано подання від її імені скарги до Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок, оскільки всі правові засоби вичерпані на національному рівні.

 Фондом підтримано заявку на етапі підготовки скарги до Комітету ООН. Зараз скаргу подано до Комітету, її розгляд відбудеться на найближчому засіданні.

 

 2013 рік

 1. Дискримінація за ознакою інвалідності в сфері доступу до соціально значущих об’єктів. Справа особи, яка пересувається за допомогою інвалідного візку, проти продуктового магазину щодо доступності.

 Власник продуктового магазину в Керчі вважає, що такі люди не мають потрапляти до його закладу самостійно, щоб мати змогу ознайомитись з асортиментом товарів та здійснити покупку. Тому замість того, щоб виконати вимоги законодавства та побудувати пандус, власник вирішив продавати таким особам товари через кватирку, яку він облаштував відповідною позначкою. Численні прохання людей з інвалідністю, зокрема заявника, привести умови доступності магазину у відповідність із законодавством ігноруються. За таких умов особа з інвалідністю позбавлена можливості потрапити до приміщення магазину, самостійно вибрати необхідні товари. Замість цього вона постійно перебуває надворі, куди їй і передається товар через відповідну кватирку у вікні. Зазначений спосіб доступності не передбачений жодним нормативно-правовим актом, а тому його використання є незаконним та таким, що дискримінує осіб за ознакою інвалідності.

 Заявник тривалий час потерпає від приниження в наслідок дискримінаційних дій власника магазину та вирішив добиватися відновлення своїх прав у судовому порядку. Для цього було проведено фотофіксацію кватирки та входу до магазину, зроблено контрольну закупку у присутності свідків.

 

 2. Дискримінація за ознакою інвалідності в сфері доступу до соціально значущих об’єктів. Справа особи, яка пересувається за допомогою інвалідного візку, проти закладу громадського харчування (піцерії) щодо доступності.

 Власник піцерії в Києві вирішив розширити площу свого бізнесу за рахунок літньої веранди, яку він облаштував на місці новенького пандусу, що вів у його заклад. Замість цього він збудував на сходах інший пандус, проте з повним ігноруванням державних будівельних вимог до таких споруд. Внаслідок чого експлуатація такої конструкції стала неможлива та небезпечна для життя та здоров'я осіб, що нею користуються. Таким чином заявник – людина з І групою інвалідності, яка пересувається на інвалідному візку – позбавився можливості відвідувати улюблений та зручно розташований заклад харчування.

 Ці дві справи продовжують розпочату роботу Коаліції по сприянню створення доступного середовища для осіб з інвалідністю. Під час них планується апробація різноманітних технологій доведення дискримінації за ознакою інвалідності в питаннях архітектурної доступності. Результати будуть представлено для використання іншими юристами задля більш потужного впливу на органи державної влади та приватних осіб, які несуть відповідальність за забезпечення фізичної доступності для людей з інвалідністю. Фондом підтримано справи на етапі підготовки судових позовів.

 

 3. Дискримінація за ознакою інвалідності в сфері отримання банківських послуг. Справа незрячої особи проти “Дельта-банку” щодо створення додаткових умов для осіб з інвалідністю при отриманні споживчого кредиту на придбання товарів побутового вжитку.

 Відмова або створення додаткових перешкод з боку банківських установ щодо людей з інвалідністю, зокрема людей з вадами зору, є поширеною практикою в Україні.  Так клієнт заявника – інвалід І групи по зору, бажаючи придбати телевізор у супермаркеті в розстрочку 29 листопада 2012 року звернувся до представника Дельта-Банку з виписаним рахунком-фактурою на суму 3333 грн. Але йому було висунуто вимоги, які не висувалися до інших покупців: надати банку поручителів з числа членів сім’ї, інакше банк не має можливості надати кредит інваліду І групи. Описана ситуація була зафіксована прихованою камерою в присутності кореспонденту телеканалу “Інтер”.

 Питання було вирішено в суді на бік заявника на рівні першої інстанції (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32979996). Справа слухалася за відсутності відповідача – представників банку. На момент підтримки Фондом справу було подано на апеляційне оскарження стороною відповідача.

 Зараз винесено рішення на бік заявника на рівні апеляційного суду (http://reyestr.court.gov.ua/Review/34588080), однак на рівні Вищої інстанції справу було спрямовано на повторний розгляд із зауваженням, що відео доказ було отримано не належним чином, що стало “підставою для винесення судами невірних рішень”. Питання подальшої підтримки справи розглядається Фондом.

 

4. Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації щодо реалізації свободи мирних зібрань. Справа заявниці на проведення Київ-прайду 2013 проти КМДА.

 Заявником було подано повідомлення про проведення у травні 2013 року у центрі Києва та по вулицях Червоноармійській та Шота Руставелі Київ-прайду, зі ЗМІ заявниці стало відомо про його судову заборону. Було подано апеляційну скаргу на рішення Окружного Адміністративного суду, однак її задоволено не було. У той же час, інші масові заходи у центрі міста в ті ж самі дати проводилися.

 Метою справи є припинення судової практики всеосяжних заборон мирних зібрань та, зокрема, необґрунтованих заборон акцій на підтримку ЛГБТ спільноти, заявник планує використати міжнародні механізми захисту прав людини при неможливості вирішити питання на національному рівні.

 Фондом підтримано справу на етапі касаційного оскарження в рамках адміністративного судочинства. У разі програшу справу буде подано до Європейського Суду з прав людини.

 

5. Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації щодо реалізації свободи мирних зібрань. Справа заявників на проведення та участь у мирній акції до Міжнародного дня прав людини 8 грудня 2012 року проти України.

 5 грудня до Київської міської державної адміністрації Заявницею А було подано повідомлення про намір проводити 8 грудня від станції метро Хрещатик до Майдану Незалежності мирну акцію в рамках Міжнародного дня прав людини, за справедливе законодавче регулювання і дотримання прав людини. Заявники Б, В, Г, Д в числі інших громадян збирались прийняти участь в даному мирному зібранні. Київською міською державною адміністрацією було подано адміністративний позов до Окружного адміністративного суду м. Києва про заборону проведення даної мирної акції, який було аргументовано тим, що на Майдані Незалежності 8 грудня має відбуватися монтаж головної новорічної ялинки та новорічні свята. Ввечері 7 грудня Окружний адміністративний суд м. Києва своєю Постановою по справі задовольнив зазначений адміністративний позов Київської міської державної адміністрації до ГО Х про обмеження права на мирні зібрання, обмеживши Заявників А, Б, В, Г, Д в праві на мирні зібрання 8 грудня – заборонивши проведення. Обґрунтуванням такого рішення суду були наступні аргументи:

 - проведення заходів представниками ГО Х на вул. Хрещатик, на думку суду, створюватиме незручності при відкритті «Новорічно-різдвяного селища», роботі різдвяного ярмарку «Від Миколая до Різдва» та новорічних свят, як наслідок, невдоволення відвідувачів, киян та гостей столиці. 

 - проведення масового заходу передбачає можливі провокації з боку консервативно налаштованих громадян та ініціатив, що свідчить про існування реальної загрози виникнення протистояння та конфліктних ситуацій між учасниками масового заходу та консервативно налаштованими громадянами, а також конфліктів із нарядами міліції, які можуть призвести до різкого загострення ситуації.

 На зазначену Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва Заявницею А було подано апеляційну скаргу. Після перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку рішення суду було залишено без змін в зв’язку з тим, що Суд визнав Постанову Окружного адміністративного суду законною та  обґрунтованою. Згідно вимог чинного законодавства України 8 грудня приблизно о 13:15 годині в м. Києві по бул. Т. Шевченка, Заявники А, Б, В, Г, Д , члени ГО Х та інші особи розпочали мирну акцію в рамках Міжнародного дня прав людини, проти порушень прав людини та гендерної дискримінації. А саме – розгорнули плакати з написами: «Досить брехати, гомосексуалізм не пропагується»,  «Права існують не тільки для більшості», «Гомофобия – позор для государства», «Нет 8711», «Любовь против гомофобии» плакати із зображенням видатних гомосексуальних осіб, із написом «Пропаганда?»  прапор з шестикольоровою веселкою, що є символом ЛГБТ-спільноти, викрикували гасла. Учасники акції використовували барабани, були в кольорових шапках, пов’язані кольоровими шарфиками.

 Не зважаючи на те, що Заявники А, Б, В, Г, Д, члени ГО Х та інші особи змінили місце проведення мирного зібрання за для уникнення незручностей, які начебто могло створити проведення мирного зібрання під час  відкриття «Новорічно-різдвяного селища», роботі різдвяного ярмарку «Від Миколая до Різдва», владою було вчинено наступні перешкоди проведенню мирного зібрання: під час проведення акції Заявників А, Б, В, Г, Д та інших учасників кільцем обступили представники підрозділу захисту громадського порядку - «Беркут». Через що Заявники та інші учасники акції були обмежені у донесенні до громадян мети своєї акції, оскільки через щільний строй «Беркута» взагалі не було видно протестуючих, їхніх плакатів, костюми та інший реквізит, не чути гасла Заявників та інших учасників акції.

 Справа пройшла всі національні судові інстанції, було подано скаргу до Європейського Суду з прав людини.

 

 2014 рік

 1. Дискримінація за ознакою інвалідності через створення штучних перешкод на шляху реалізації права на освіту. Справа матері дитини з інвалідністю проти балаклійського дошкільного закладу освіти та управління освіти Балаклійської райдержадміністрації, управління освіти в Харківській області.

 У м. Балаклія Харківської області мешкає незряча дівчинка 2009 року народження. З травня 2012 року мати не може оформити її у дошкільний заклад у зв’язку з відмовою керівництва дитячого садка прийняти незрячу дитину з причини відсутності умов для надання дошкільної освіти незрячим дітям. Багаторазові звернення до управління освіти Балаклійської райдержадміністрації та управління освіти Харківської області позитивних рішень щодо вирішення питання не дали. Натомість матері було запропоновано оформити дитину у спеціальний навчальний заклад у м. Харкові, на що мати категорично відмовляється, мотивуючи тим, що права дитини регламентовані Конвенцією про права інвалідів, Законом України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Законом України «Про охорону дитинства».

 Законодавством передбачено, що діти в Україні мають право на освіту незалежно від будь якої дискримінації. У м. Балаклія Харківської області налічується близько 60 дітей-інвалідів різних категорій інвалідності та різного віку, при цьому всі ці діти позбавлені можливості відвідувати дошкільний освітній заклад з причини відсутності у таких закладах необхідних кадрів. Метою стратегічної справи є покращення ситуації із доступністю дітей з інвалідністю до освітніх послуг в Україні. Шляхом проведення судового процесу передбачається створити судовий прецедент та модельне провадження для можливого застосування у вирішенні подібних спорів.

Справу підтримано на етапі підготовки судового позову.

 У справі було укладено мирову угоду. До штату дитячого садочку було включено додатково психолога і з 1 вересня дитина пішла до садочку.

Недивлячись на те, що справу не було розглянуто у суді, результат розглядається як позитивний щодо вирішення конкретного випадка, а також як пранення органів державної влади все ж таки вирішувати подібні проблеми.

 

  2. Дискримінація за ознакою наявності ВІЛ щодо реалізації права на освіту та захисту від жорстокого поводження в школі. Справа в інтересах малолітньої дитини-інваліда проти батьків однокласниці, яка публічно принизила дитину та розголосила її ВІЛ-позитивний статус.

 Справа пов'язана із захистом честі та гідності дитини із ВІЛ, чий статус було розголошено у школі, через що дитина стала жертвою цькування та побиття  з боку однолітків, при цьому адміністрація школи не надала дитині належного захисту та підтримки.

 Заявниця – мати 13-річної дівчини, яка має ВІЛ-позитивний статус. 17 квітня 2013 року доньку заявниці її ровесниця обізвала «спідозною» і розказала дітям, що всі, хто з нею дружить, «заражаються СНІДом». Наступного дня у школі та ж дівчинка побила дитину заявниці. Коли приїхала мама тієї дівчинки, вона привселюдно у школі кричала, що дитині заявниці не місце серед нормальних дітей, наголошувала про небезпеку присутності дівчинки серед інших дітей, і що вона зробить все можливе, аби та не навчалася у цій школі. Наслідком побиття були численні гематоми на тілі та на голові, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій нижньої частини живота.

 Варто зауважити, що це трапилося у сільській місцевості, де існує певний менталітет та стереотипи стосовно ВІЛ-позитивних людей. Це не перший випадок, який трапився з дитиною на території школи, але раніше з іншими дітьми та їхніми батьками питання були вирішені мирним шляхом. Відразу після конфлікту між дітьми, коли директор дізнався про наміри йти до суду, він шантажував заявницю тим, що у сім’ї іншої дівчинки є достатньо коштів та зв’язків, аби виграти цю справу. Відразу після цього директором підло була сфабрикована кримінальна справа проти дитини заявниці, яка складалася з принизливої позовної заяви, та написаних під диктовку пояснень учнів школи.

 Справу підтримано Фондом на етапі захисту прав у суді, знадобилися додаткові зусилля по залученню більш кваліфікованого адвоката. У судовому засіданні педагоги та директор школи говорили неправду, це було викрито та підтверджено наявними документами.

10 квітня 2014 року Черкаським районим судом Черкаської області було відмовлено у задоволенні вимог позивачки в рамках цивтльного процесу.  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38258657

 Однак залишилася кримінальна складова справи, яка навесні була направлена на дорозслідування. 

 Дорослідування проходило із процесуальними порушеннями, а саму заявницю впеше для дачі поясненнь слідчий викликав через пів року після початку дорозлідування. 19 грудня 2014 заявниця отримала постанову про закриття кримінальної справи, яка була нею оскаржена у суді та прокуратурі, оскільки слідство було проведено поверхово та неякісно. 

 15 січня 2015 року відбуловся судове засідання по скарзі заявниці про скасування постанови слідчого. Суд скаргу задовольнив та знову повернув справу на дорозслідування. 

Таким чином, судове вирішення справи продовжується.

 

3. Дискримінація за ознакою статевої ідентичності. Справа заявника проти Мінюсту та відповідного органу РАГС.

 

Судову справу спрямовано на вирішення проблеми відсутності процедури внесення змін щодо статевої ідентичності повнолітніх інтерсексуальних людей, шляхом зобов’язання України створити та прийняти відповідну процедуру. Актуальність полягає, перш за все, у високій значущості загалом для більшості осіб власної ідентифікації у бажаній статі іншими особами, що для інтерсексуальних людей підсилюється біологічним детермінізмом. Незважаючи на малу чисельність інтерсексуальних осіб, що хочуть змінити (уточнити) громадянську стать, така процедура має існувати. Дискримінація полягає у відсутності такої процедури взагалі: окрему категорію громадян просто позбавлено можливості реалізувати своє право на ідентичність через їх малу чисельність та складність і високу вартість генетичних досліджень, а також брак фахівців. Заявниця тривалий час звертається за одержанням медичної допомоги у зв’язку із інтерсексуальністю до лікарів по всій Україні, проте не може знайти дружніх лікарів. Поряд з іншими Вона звернулась до Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка Академії медичних наук України, її відіслали на кафедру медичної генетики НМАПО для проведення цитогенетичного дослідження, яке виявило, що вона має нетиповий для Синдрому Кляйнфельтера генетичний аналіз, проте саме цей діагноз їй було попередньо встановлено у Інституті. Однак лікар-генетик, після проведення огляду і аналізів, встановила їй діагноз «гермафродитизм». Отже, з’ясування точного діагнозу є вагомою проблемою, яка потребує розв’язання.

 

У процесі консультування Заявниці було виявлено відсутність в чинному законодавстві процедури внесення змін про статеву ідентичність. Таким чином, фактично, інтерсексуальних людей, попри формальне встановлення права на внесення змін про статеву ідентичність, обмежено в цьому праві. Незрозумілими є ні підстави, ні умови та порядок проходження процедури внесення змін про статеву ідентичність, а тому проблеми інтерсексуальних людей не знаходять свого розв’язання.

 

 Водночас, вона зіткнулась з небажанням лікарів встановлювати діагноз «гермафродитизм». Заявниця вважає, що це прямо пов’язано із відсутністю процедури, оскільки проведення обстежень чи внесення змін про статеву ідентичність ніяк не врегульовано ні медично, ні юридично і лікарі «не хочуть ув’язуватися».

 

 Справа підтримана Фондом на етапі подачі до суду першої інстанції.

 

 

4. Дискримінація за ознакою інвалідності та відмова в належному розслідувані. Справа людини з інвалідністю (ДЦП, ІІ група) проти охоронця державної школи, яки принизив його гідність, та Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві.

 Заявник є інвалідом з дитинства до 2012 р. ІІ групи (діагноз –– ДЦП). У нього дві вищі освіти, він працював аналітиком в PR – агентстві, а також публікується у різних ЗМІ. 9 жовтня 2008 року Заявник  мав забирати свою сестру із занять групи подовженого дня о 17-30 хв. Зайшовши до школи та піднявшись на другий поверх, тримаючись за поручень, до  кабінету, де проводилися заняття групи його сестри його раптовозупинив черговий охоронець, який запитав, куди Заявник йде. Він відповів, але оскільки у нього погана вимова у зв’язку з інвалідністю, охоронець почав зіштовхувати (вдаривши  в спину) із сходів (навіть не перепитуючи), вживаючи ненормативну лексику, принижуючи тим самим честь та гідність Заявника. Від цього він впав, потім охоронець почав його тягнути лежачого за нову шкіряну куртку по східцях (з другого на перший поверх) холу, не даючи піднятися і витяг його за вхідні двері поверху, пошкодивши йому одяг. Все це відбувалося у присутності чергового вахтера. Проте вахтер нічого не зробив, щоб зупинити дії охоронця.

Така жорстока та принизлива по відношенню до Заявника поведінка охоронця злякала його, через що його стан здоров’я дуже погіршився та хвороба стала прогресувати, група інвалідності Заявника змінилася з другої на першу. Причини – посилення заїкання, дизартрія,  посилення гіперкінезів, поява тремору,  тривала втрата ваги, тривале  безсоння, посилена втомлюваність.

Незважаючи на численні скарги Заявника, справа так і не була розслідувана. Кримінальну справу за фактом спричинення легких тілесних ушкоджень Заявнику було порушено лише через 2,5 місяці після подання заяви про злочин 16.12.2008 р. Слідчі на протязі 5,5 років замість того, щоб провести хоч одну слідчу дію з Заявником окрім його допиту, слідчим не було проведено інших слідчих дій за його участю. На даний момент розслідування кримінальної справи після скасування постанови про її закриття – триває.

Справа підтримано Фондом на етапі звернення Заявника по адвокатську допомогу у захисті його інтересів в кримінальний справі. Після проходження всіх національних інстанцій, скаргу було направлено до Європейського Суду з прав людини.

 

5. Дискримінація за ознакою статі – звільнення. Справа вагітної жінки проти Приватного акціонерного товариства «Лізинг ІТ».

 Заявниці було фактично відмовлено у працевлаштуванні після успішного проходження випробувального терміну роботи протягом трьох місяців та усного підтвердження прийому на роботу, після того як працедавець дізнався про її вагітність. Заявницю було відсторонено від виконання професійних обов’язків у зв’язку із тим, що директор компанії дізнався про те, що вона вагітна. При цьому їй було пояснено, що оформлено її не було, тому і звільняти її ніхто не буде. І взагалі вона обов’язково повинна була з самого початку повідомити про те, що вагітна.

Справу підтримано Фондом на етапі розгляду справи у суді першої інстанції.